Вишивка – одне із найдавніших українських мистецтв. І, мабуть ніколи ми не зможемо довідатися, хто, і коли вперше, здогадався втілити у візерунок красу рідної природи.
Археологічні розкопки, свідчення літописців та мандрівників минулого дозволяють стверджувати, що мистецтво вишивання на території сучасної України сягає найдавніших часів. Ще скіфи – мешканці причорноморських степів прикрашали свій одяг вишивкою.
А в селі Мартинівка, що на Черкащині було знайдено скарб, який датують VI століттям нашої ери. І серед інших речей були виявлені сірі бляшки з фігурками чоловіків, зодягнених у широкі сорочки з вишивкою на грудях, яка за повір’ям наших предків захищала душу людини від руйнування і занепаду.
Чого тільки не приховує в собі наша вишивка – своєрідний літопис життя: кохання і страждання, радість і смуток, життя і смерть.
Завжди тісно перепліталися між собою і поетичні образи народної пісні та вишивки, адже все, що було миле і любе українському народу, знаходило своє втілення у цьому мистецтві.
Майже у кожному українському дворі росте любисток і м’ята, ружа і шавлія, чорнобривці і нагідки. Милують вони наше око, лікують наше тіло, а тому просяться на біле полотно рушника чи сорочки.
З- поміж усіх видів одягу найбільше прикрашали сорочки, а оздоблення виробу було зумовлене кроєм та місцевими регіональними традиціями на які так багата наша країна.
Вишиванка була не просто предметом одягу, а знаком добра і сили, заступницею від усіх нещасть – вона була оберегом.
Народ ставився до вишиванок як до святині. Вони зберігалися і передавалися із покоління в покоління, з роду в рід як родинні реліквії. За традицією, матері вишивали сорочки та рушники своїм дітям, дівчата, готуючи придане, вишивали своїм нареченим сорочки на знак вірності і кохання.
З початку відродження Незалежної України цей могутній народний символ знову почав повертати українське суспільство до своїх національних і культурних витоків.
В наш час, вишиті сорочки українці одягають на будь-які урочисті заходи: з нагоди національного свята – Дня Незалежності, різноманітні етнічні фестивалі, концерти, весілля та під час вишиванкової ходи.
Всесвітній день української вишиванки – ще зовсім нове, неофіційне свято, яке покликане зберегти народні традиції та сприяти розквіту української культури. Цього року воно припадає на 20 травня.
Дорогі українці, давайте в черговий раз підтримаємо це патріотичне свято, одягнемо вишиванки – обереги від усього лихого. Адже в їхніх різнокольорових орнаментах закодовано наше щастя, доля, життя та воля.
